Как правильно образовывать украинские феминитивы согласно новому Правописанию?

Несмотря на то, что часть педагогов и ученых выступили против новой редакции правописания, назвав предложенные изменения «попыткой расколоть украинское общество», другая часть украинцев его поддержала. Многие говорят, что это возможность, во-первых, «узаконить» уже существующие в языке варианты слов, например, феминитивы, а во-вторых, избавиться от искусственных форм, не свойственных украинскому языку и введенных в Правописание с целью приблизить украинский язык к русскому . EtCetera выяснял, что даст украинцам «узаконивание» феминитивов, и как именно создавать такие формы.

ФАКТ. Радниця міністерки освіти і науки України Олена Масалітіна називає введення до Правопису фемінітивів «історичним моментом», а самі фемінітиви – «питомою рисою української мови».

Лінвістка Марія Шведова зазначає, що у Великому електронному словнику української мови фемінітиви на «–ин» представлені досить широко. Найбільш поширеними з них є: господиня, княгиня, богиня, графиня та рабиня. Найменш поширеними – ідеологиня, педіатриня, бійчиня, археолоґиня, теологиня.

ЩО В ПРАВОПИСІ? У Параграфі 32 «Іменникові суфікси» зазначається наступне:

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та інших від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник (верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця) та -ень (учени́ця).

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець (кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня) на приголосний (майстри́ня, філологи́ня, бойки́ня, лемки́ня).

Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

ДОКЛАДНІШЕ. Є думка, що український суфікс -к- рівний за змістовим наповненням до російського -ш-: секретарка – секретарша, докторка – докторша, професорка – профессорша. Проте це не так. Суфікс -к- не додає фемінітиву зневажливого значення, а лише позначає стать. «Наліт зневажливості» з’явився саме через цю українсько-російську аналогію та відсилку до стародавнього позначення жінок за професією їхніх чоловіків: дружина генерала – генеральша тощо.

Суфікс -ин- найчастіше вживається на позначення фаху чи професії. Тому більшість медичних та наукових спеціальностей матимуть саме такий суфікс: психіатриня, педіатриня, кардіологиня, гінекологиня тощо. Напевно, найважче буде звикнути фізикиням, хімікиням та математикиням, проте саме так виглядають фемінітиви до форм «фізик», «хімік» та «математик».

Суфікс -ес- найчастіше додається до слів іншомовного походження: критик – критикеса. Проте часто паралельно з ним може вживатися й інша форма фемінітиву: адвокатка – адвокатеса, поетка – поетеса. Час покаже, які форми «приживуться» в мові, а які – ні.

ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ? Щоб утворити фемінітив, треба:

— визначити основу слова (частина слова без закінчення),

— відкинути маркер маскулінності (якщо він є), тобто суфікс, що характеризує поняття як «чоловіче»,

— додати «жіночий» суфікс.

Наприклад: верст-альник – верст-альниц.

Найчастіше фемінітиви мають природнє звучання, тож довго ламати голову над тим, як назвати жінку-пілота, жінку-рятувальника та жінку-мецената не прийдеться. Перебравши про себе кілька суфіксів, вибір впаде на найбільш вдалий варіант – пілотеса (адже пілотка – це головний убір), рятувальниця, меценатка. Якщо ж на думку не спадає нічого, фахівці радять «кликати на допомогу» пані: пані професор, пані міністр та пані фотограф на це точно не образяться.

ТАК УЖЕ БУЛО. До речі, українці, яким фемінітиви «ріжуть слух», мають знати, що деякі з них – ніякі не нововведення. Наприклад у словнику Бориса Грінченка (1907-1909 роки) зустрічаються слова «дончиця» (донська козачка), «лікарка», «комірниця», а в словнику Агатангела Кримського (1924-1932 роки) – «професорка», «заступниця», «викладачка», «державниця», «заставниця», «владниця».

НАГАДАЄМО, що мовна норма – це змінне явище. І змінюється вона за потреб суспільства. Так колись сталося із запровадженням нової української літературної мови Іваном Котляревським – він закріпив текстом «Енеїди» живу народну мову, якою говорили люди. Фактично, те саме, тільки в меншому масштабі відбувається і зараз. Фемінітиви існують давно. Частина з них увійшли до повсякденного вжитку разом із розповсюдженням явища, яке вони позначають, наприклад «учителька», «вихователька». Чим більше професій почали освоювати жінки, і чим вищі посади займати, тим більше «жіночих» форм почали з’являтися в мові. Іноді це спосіб підкреслити гендерну приналежність, коли це справді важливо. Наприклад, коли за ім’ям та прізвищем це не зрозуміло (Пак Кин Хе, екс-президентка Республіки Корея), або коли стать є необхідною умовою запиту, програми чи пошуку: «Порадьте гарну гінекологиню для дівчинки-підлітка», «Шукаємо авторок, журналісток та редакторок для міжнародних гендерних студій».

Таким образом, феминитивы избавляют язык  от двусмысленности, делают его недискриминационным, дружественным к женщинам и ломают стереотипные представления о роли женщины в обществе. Ведь до тех пор пока мы будем говорить «депутати у Верховній Раді вирішили», женщины будут незаметными и не влиятельными в политике, зато в роли «прибиральниць» и «доглядальниць» будут видеть именно женщин.

Ознакомиться с новой редакцией «Українського Правопису» можно ЗДЕСЬ.

Поделиться
Выразить свое впечатление
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Добавить комментарий

опрос

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами